Главная - Микита Шевченко: Я хочу грати у Зорі

Микита Шевченко: Я хочу грати у Зорі

Воротар луганськоъ "Зорі" Микита Шевченко, який гарно проявив себе на початку цього сезону, розповів про себе та про свій клуб.

- Микито, після феєричного поєдинку з «Мольде» вже минуло трохи часу. Що для вас змінилося? Можливо, люди частіше впізнають на вулиці?

- Я б не сказав, що щось змінилося. Все так, як і було. В житті нічого не відбулося, або я, в крайньому випадку, цього не помічаю. Про зіркову хворобу не може бути й мови. Так, зараз мене хвалять. Але люди в нас такі, що сьогодні гладять по голівці, а завтра, після якоїсь помилки, змінять своє ставлення на негативне. Тому я намагаюся не звертати увагу.

- Ви є вихованцем «Шахтаря», проти якого нещодавно відстояли «на нуль». Можливо, керівники донецького клубу вже розглядають питання вашого повернення? Вам ніхто не телефонував після цього матчу?

- Ні, нічого такого не було. Ніхто з «Шахтаря» не підходив, не звертався. Я, зрештою, хочу грати у "Зорі". Мене тут усе влаштовує - і колектив, і тренерський штаб, абсолютно все.

- Якось ви зізналися, що чимало почерпнули для себе з гри Шовковського. А як же знаменитий кіпер «Шахтаря» Юрій Вірт?

- Я тоді ще був маленьким, тож за грою Вірта не мав можливості стежити. Та й у випадку з Шовковським не було такого, щоб я щось спеціально в його грі шукав чи намагався побачити. Просто подобалися дії в "рамці".

- В якому компоненті воротарського ремесла вважаєте, що потрібно вдосконалитися?

- Та в усіх без винятку компонентах (Сміється). І на виходах, і в грі ногами. Є в чому вдосконалюватися. Я вважаю, що вік живи - вік учись.

- Наставник «Карпат» Ігор Йовічевіч розповів, що в його колективі гроші зі штрафів йдуть на шашлики. Чим цікава внутрішня кухня «Зорі»? Чи трапляються подібні речі?

- Є таке, звісно, є. Якщо хтось проштрафився, то гроші йдуть медичному персоналу, або ж на якісь події в команді. За цим наглядає капітан. Допомагаємо один одному, якщо не дай Боже щось трапилося. У нас команда дуже весела і згуртована. Кожен травить жарти, тому тут не занудьгуєш. З радістю їдемо на кожне тренування - так, наче сто років не бачилися. В нас немає поняття "старший", "не старший". Основою всього є взаємоповага.

- Юрій Вернидуб – вміру емоційний, вміру суворий. А який він у роздягальні? В чому обмежує команду?

- Вернидуб, як ви кажете, вміру суворий. Він дуже добре відчуває кожного гравця, і те, що відбувається в колективі. Знає, коли можна дати послаблення, а коли необхідно зібрати команду. Але такого, щоб Вернидуб щось категорично забороняв, я не бачив.

- Ви вже зіграли у новому сезоні і з «Динамо», і з «Шахтарем». З ким було важче?

- З обома командами було дуже важко. Адже ми налаштовуались серйозно і прагнули довести, що недарма грали в Лізі Європи і хочемо знову туди потрапити. А для цього потрібно набирати очки - проти грандів також.

- Хто з гравців УПЛ завдав вам, як голкіперу, найбільше клопотів?

- Та в кожній команді є гравці, які завдають труднощів (Сміється). В кого найнеприємніший удар? У Дугласа Кости зі "Шахтаря". У Ярмоленка також. Дуже класно він виконує удари. Думаю, в мене ще буде багато роботи, а тому з часом я поповню цей список (Сміється).

- «Зоря» - команда у вигнанні. У чому полягає дискомфорт особисто для вас?

- Звісно, хочеться грати у Луганську, перед своїми вболівальниками, які нас підтримують і женуть вперед. Дім є дім, я вважаю. Потихеньку звикаємо до суворої реальності. Нас дуже добре прийняли у Запоріжжі, за що ми безмежно вдячні. Вболівальники тут підтримують "Зорю". І навіть у Києві, де ми грали зі "Шахтарем", відчувалася підтримка.

- Через скільки років «Зоря» зможе повернутися додому, враховуючи теперішню політичну ситуацію і те, що стадіон «Авангард» повністю розгромлений?

- Важко відповісти (Зітхає). Я сам увесь час ставлю собі це запитання. Але відповідь не знає ніхто. Хіба до ворожки сходити. Можливо, Ванга щось писала з цього приводу. А якщо серйозно, то хочеться додому якомога скоріше. І щоб все було добре та спокійно.

- До речі, з Андрієм Шевченком ніколи не перетиналися?

- Одного разу. Був на заміні в матчі "Іллічівця" з "Динамо" і бачив Шеву вживу. Але не підходив, не знайомився. Не бачив у цьому сенсу. Навіщо? Аби сказати, що я також Шевченко? У нас на кожному кроці шевченки.





Спонсоры